Шпигуни

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
Перейти до: навігація, пошук

Шпигуни́ ( також відомі як Аге́нти) — соціоапатичний тип людей, що страшенно люблять підглядати , підслуховувати, ховатись. Зовні вони нічим не відрізняються від звичайних людей. Внаслідок вродженого роздвоєння, розтроєння, а, деколи, і почетверіння особистості, шпигуни бувають відповідно подвійними, потрійними, а, деколи, і четверинними агентами. Через манію неповноцінності вони постійно міряються піпіськами та дрібнокапостять один одному: ставлять підніжки, їдять чужі цукерки, беруть чужі іграшки, підсипають перець в морозиво, заліплють жувальними гумками USB-порти, не заправляють після себе ліжко, не спускають в туалеті воду та б.ін. Манія переслідуваня змушує їх постійно ховатись, перевдягатись, спати на стелі, ходити кругами, квадратами та синусоїдами, а також поїдати різні сліди свого перебування. Вперше були досліджені в 1890 р. відомим російським вченим Падловим І. П., який, в своїй роботі «Шпигуни та їх влив на секреторні виділення шлунково-кишкового тракту в американського підвиду іспаських домашніх бультер'єрів» випадково виявив вплив циганістого каллію на організм шпигуна. Зокрема довів, що він зовсім не вбиває шпигунів, а лише конкретно плющить їх і вганяє в глибоку нірвану. Прокинувшись, вони стають шпигунами вищого рівня і мають страшенно поганий запах з рота.

Шпигуни надзвичайно люблять гратись у різноманітні ігри. Вони збираються разом, розбиваються на кілька команд і починають свої забави. Найвідоміші серед них: хованки, перегони на танках, перекидання ракетами, поїдання таємних записок на швидкість, Half-Life, Counter Strike, Call of Duty, War Craft III та ін.

Історичні факти[псув.]

Перші шпигуни почали з'являтись в непалеоліті і підглядали в основному за мамонтами та слонопотамами. Внаслідок чого більша частина мамонтів згоріла з сорому, що й стало однією з причин їх вимирання (решту, як відомо, вбили москалі). Слонопотами ж настільки образились на шпигунів за їхні капості, що взагалі вирішили не існувати насправді. Панує теорія, що в 3500 р. до н.е. саме шпигуни збудували Стоунхендж для підглядання за марсіанами, а в 3 ст. до н.е. звели Великий Китайський Паркан щоб підглядати за китайцями, від чого ті пожовтіли і почали ховатись в печерах.

Протягом століть про шпигунів було мало згадок. В 1837 р., з появою телеграфу, шпигуни, оцінивши це відкриття, почали використовувати його для вистукування секретних sms-ок на азбуці Морзе. Потім, з появою телефону, шпигуни перейшли на цей вид зв'язку але, по звичці, ще довго продовжували по ньому стукати.

У 1945р. шпигуни влаштували Великі Шпигунські Ігрища, які включали в себе всі відомі шпигунські забави. Для цього вони поділились на, так звані, гуртки за інтересами. Сьогодні такі команди є майже в кожній країні світу, крім Молдови, Зімбабве та Олбанії. Найвідомішими серед них є КДБ(Контора Дебілуватих Бовдурів) ЦРУ(Центр Рогатих Уродів), СБУ(Спілка Босяків України), ФСБ(Феодальна Служба Брехунів) і т.д. Ігри ці продовжувались аж до 1991р. З появою інтернету шпигуни пішли в підпілля. Тепер вони підглядають за нами з екранів моніторів, підслуховують нас в туалетах, залазять в історі інтернет-браузерів і залишають там купу посилань з порносайтів, скачують через нашу IP-адресу порнофільми, встановлюють та грають на наших робочих комп'ютерах ігри, замінють файли з правильно виконаною роботою на халтуру або взагалі стирають результати нашої плідної праці і т.д.

В 2132 р., коли люди перейшли жити до Матриці, шпигуни пройшли перекваліфікацію і стали Агентами.

Шпигунами були в основному чоловіки. Чи були серед них жінки достеменно невідомо. Хоча в 1918 р. і ходили слухи про відому шпигунку, стриптизершу і, по сумісництву, повію Мата Харі але те що вона насправді була жінкою так і не було доведено. Адже всі чоловіки, яких вдалось спіймати після проведеної ночі з нею, на запитання репортерів чи була вона дійсно жінкою вперто мовчали, почервонівши і втупивши погляд в підлогу. пиздец

Шпигунська екіпіровка[псув.]

Кожен шпигун носить спеціальний маскувальний одяг та секретні примочки для здійснення шпигунської діяльності. Щоб в будь-який момент можна була розчинитись в сірії масі людей, шпигуни використовують маскувальні костюми, до складу яких входять зазвичай: сірий капелюх з сонячними батареями для підзарядки мобільного телефону або портативного Nintendo, сірий плащ-палатка-невидимка з липучками для кріплення на стелі, чорні туфлі з металевими набійками для вибивання чичітки, темні окуляри для маскування мішків під очима, водонепроникні носки з вентиляційними отворами на великих пальцях, чорні шкіряні перчатки для розваги під час проведення довгих годин в засадах і т.д. До спеціальних шпигунських засобів, які повинен мати при собі кожен шпигун можна віднести: бінокль, слуховий апарат, дорожній ніж з набором відкривачок, виделка, набір дорожгього посуду, зубна щітка для важкодоступних місць, жувальна гумка з малиновим смаком, рогатка, польовий набір молодого садиста для добування інформаціїї, щипці для добування язиків, карти, набір запасних підгузків (для початківців), капсула з циганістим каллієм і т.д.

Відомі шпигуни[псув.]

Шпигуни в класичній літературі[псув.]

Уривок з книги «Пригоди Штірліца та його друзів або 17,5 миттєвостей весни»:

«... Мюллер напружено і невідривно дивився Штірліцу прямо в очі. Його поляд був твердий і пронизливий. Штірліц знав, що Мюллер випробовує його. Він був знайомий з ним уже не один місяць і міг з впевненістю сказати про що він думає. Та все ж цей погляд Мюллера був якийсь особливо небезпечний. І викликав у відважного розвідника дивне хвилювався. Але Штірліц не міг дозволити собі виказати це — сьогоднішній день був особливо важливим. Він розправив плечі і розслабився. Мюллер сильніше стиснув його праву руку. Вони продовжували рухатись в приємному, повільному ритмі, пронизуючи один одного напруженими поглядами. Штірліц зовсім не очікував запрошення на цей танець але не міг відмовити бо це було б дуже підозріло. Адже до Дня Перемоги залишались лічені тижні і він не міг зараз усе провалити... День Перемоги...Так! Скоро додому. Розвідник прокрутив в голові останню шифровку з Москви: «Будеш вертатись додому, купи молока і хліба!»... молоко і хліб. Як приємно звучали ці слова. Він уже майже не пам'ятав які вони на смак. Тутешні ковбаски і пиво геть притлумили його пам'ять...

Раптом Штірліц відчув як рука Мюллера повільно сповзла з талії на його сідницю. Штірліц зашарівся. Він знав, що це чергове випробування Мюллера і не міг подати вигляду, що хвилюється. Його погляд продовжував допитливо розглядати очі Мюллера. Невже він щось підозрює?. Щось підказувало досвідченому розвіднику, що все це не просто так... Раптово постать в протилежному кутку залу привернула його увагу... радистка Кет... Вона була, як завжди, вагітна, в сірому пальто, береті і з валізою в руках...«Мабуть у відпустку» — подумав Штірліц. Його, тренований багатьма роками гри в Counter Strike, погляд помітив у неї над губою ледь помітну смужку чорних вус. «Маскується...» — знову подумав Штірліц... Але що вона тут робить? Це ж була закрита вечірка лише для верхівки СС та Гестапо.

Штірліц не міг довго дивитись на неї інакше хтось помітить і зрозуміє, що вони знайомі. Він відвернув погляд. Щоб ще раз роздивитися її він зробив вигляд, що вітається з танцюючою поруч парою Шелленберга і Бормана і кинув швидкий погляд в її бік. Вона була чимось засмучена. За нею, в тіні, він помітив уніформу двох офіцерів Гестапо. Що це? Невже його викрили? Цей тривожний погляд Мюллера! Його, надмірно міцне, стискання руки! І ця раптова поява Кет... Але де ж він проколовся?

Штірліц прокрутив в голові минулих кілька днів. Може минулої середи? Він погано пам'ятав той день. Тоді вони їздили на дачу до Фюррера саджати картоплю. Штірліц копав, а Мюллер вкидав картоплини... Може його виказала надмірна слов'янська старанність, з якою він працював?... Потім вони сіли обідати... Всього кілька літрів випитої горілки і Штірліца наче відрізало. Може вони підсипали йому щось у їжу? Невідомо, що відбувалось далі. Штірліц напружив пам'ять і спробував згадати наступний день. Він проснувся у витверезнику і геть нічого не пам'ятав. Не знав скільки часу пройшло. У нього забрали його ручний годинник і мобільний телефон Simens A65, який спеціально купив щоб не вирізнятись від інших офіцерів.... Штірліц поворухнувся і відчув як щось сильно муляє його у праву сідницю. Він засунув руку під ковдру, нащупав продовгастий предмет...ні, не те... пересунувши руку правіше, нарешті натрапив на предмет, що йому заважав. Витяг його на світло. Це була виделка. Штірліц напружив пам'ять і спробував пригадати як вона опинилась в його сідниці. Але нічого не вийшло. Можливо він уже вдома? Можливо уже все скінчилось і він просто так відсвяткував 9 травня? Штірліц боявся помилитись і вирішив, що якщо увійде гестапівець, він зрозуміє, що й досі на чужині і звуть його Штірліц. Якщо зайде Солдат червоноармієць, значить він вже вдома і звуть його полковник Ісаєв. В цей момент зайшов міліціонер і сказав: «Ну і напились же ви вчора товаришу Тихонов!»... Ні. Це не те! Штірліц спробував ще сильніше напружити пам'ять але відчув, що його шлунок не витримає такого напруженняі видасть його хвилювання. Тому він полишив спроби пригадати і повернувся думками на танцполе. Розвідник не розумів де міг провалитись. Думки плутались. Голос за кадром цього разу мовчав і Штірліц не знав про що він зараз думає

Ти часом, вальсуючи по залу, вони наблизились до того місця, де стояла Кет і Штірліц тепер міг краще її роздивитись. Він кинув туди косий погляд і зрозумів, що то постать не радистки Кет, а лише одна зі статуй розтавлених по залу, на яку хтось накидав одягу і розмалював обличчя чорним фломастером. Раптом він відчув неймовірне полегшення. Це була не Кет, а отже все гаразд. Його не викрито. День Перемоги не відміняється! Йому наче камінь з душі упав. Але як він міг так помилитись? Непотрібно було, мабуть, курити сигарет пастора Шлага. Вони завжди йому не подобались — якось дивно пахли... Штірліц відігнав від себе погані думки. Скоро додому... Залишилось якихось три тижні. Він обов'язково виїде напередодні, щоб встигнути доїхати і зустрітись з друзями до Дня Перемоги... Вони зберуться і обов'язково підуть в рідний березовий лісок, поблизу хім. заводу на маївку. Від цих думок Штірліц ледь помітно посміхнувся і наче на замовлення скінчився вальс і заграла швидка активна музика. Штірліц відпустив руку Мюллера, чемно подякував за танець і пустився у дикі та радісні танці...»

Дивіться також[псув.]

Stub.png

Ця стаття недописана
Можливо, автор поклав на це діло.
Ви можете допомогти Інциклопедії, дописавши її.