Шнобелівська премія

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
Перейти до: навігація, пошук

Шнобелівська премія так само як і Нобелівська премія носить свою назву від імені її творця — Шнобеля. Але на цьому їх схожість закінчується. Бо коли Нобелівська премія присуджується кожного певного проміжку часу, Шнобелівська такої циклічності не має.

Колегіальність[псув.]

Для визначення лауреатів Нобелівської збирається комітет, а для визначення лауреату премії Шнобелівської такої умовності не потрібно. Врешті інколи ви самі можете собі її присудити.

Місце проведення[псув.]

Для вручення Нобелівської премії створюються урочистості, вручення премії Шнобелівської може відбутися в будь-якому місті, куди привів Вас ваш Шнобель — чи то в багнюці, чи в дупі.

Головна ознака[псув.]

Головною ознакою премії Шнобелівської є, власне Шнобель. Прикладом Шнобеля може бути Буратіно, бо якби він не сував свій Шнобель в картину, що висіла в комірці татуся Карло, то і не було всих тих пригод не тільки в самого Буратіно, але й в Мальвіни, Пьеро та інших…Врешті не було б і самої книжки під назвою «Золотий ключик»

Якийсь дурнуватий висновок[псув.]

Отже, прикладом каталізатора пригод на присудження Шнобелівської премії є золото та інші коштовності. Інколи каталізатором стають стільці, це такі зручності для культу дупи — згадаймо хоча б твір «Дванадцять стільців»

Не менш дурнувата цитата, яка до теми не має відношення[псув.]

«Нє било б гроша, да вдруг алтин!» — говорить москальська прислівка — ось Вам і пригоди на Вашу дупу, як каталізатор процесу початку Шнобелівської інавгурації.

А ще ж Сашко Гарматний (Олександр Пушкін) попереджав: «і потому нє нужно золота єму, когда простой товар імєєт!» Отже, винуватцем та каталізатором всіх пригод на Вашу дупу, шо призводить до присудження Шнобелівської премії є світовий імперіалізм та Ваш власний Шнобель.

Причинно-наслідкові зв'язки[псув.]

Між Шнобелем та Дупою існує прямий зв`язок, такий самий, як між мокрими ногами та нежиттю

Чомусь присудження Шнобелівської премії не завжди радує номінантів, але вони рідко скаржаться. Рідко хто ж бо не каже: «Який же я був дурень, що мені навіть присудили Шнобелівску премію!»

Майже як в казці[псув.]

Бо, незважаючи на те, що Господь Бог несправедливо розподілив матеріальні блага між людьми — одні живуть в поганих кліматичних умовах, інші, як на курорті, у одних земля плодорідна, у інших суцільні каміння або болота, але одну річ Создатель розподілив справедливо, це РОЗУМ, бо ніхто ж бо не скаржиться, що його у нього замало!