Черненко Костянтин Устинович

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
Перейти до: навігація, пошук
«Одного разу чукча (а злі язики стверджують, що молдаванин) захотів стати Генеральним секретарем ЦК КПРС. І став...»
~ Пам’яті К. У. Черненко
Черненко Костянтин Устинович
4ernenko 00.jpg
Ім'я при народженні Костік
Народився 24 вересня 1911
с. Велика Тесь у Красноярському краї Росії
Помер 10 березня 1985
Масква, Крємль
Громадянство Flag of the Soviet Union.gif СРСР
Національність українець; москалі пишуть «русскій»
Місце проживання Савєцкій Саюз
Рід діяльності Протирати казьонні штани у Кремлі
Титул Підміна Андропова на поляні
Термін 13 лютого 1984 — 10 березня 1985
Попередник Андропов Юрій Володимирович
Наступник Горбачов Михайло Сергійович
Політична партія КПРС
Віросповідання Комунізм-ситхизм(МП)
Дружина 1. Фаїна Василівна
2. Ганна Дмитрівна
Сторінка в інтернеті http://uk.wikipedia.org/wiki/Черненко_Костянтин_Устинович
Завжди з народом
Льоня, Костя і Фідель

Полум’яна юність[псув.]

Не встиг новонароджений Костік відпахати цілих три роки в школі сільської молоді, як — опа! — повісточка…

«А я гулял с ґітарою с дєвчьонкой вєчєрком
Пока нє заграбастал строґій воєнком...»
~ Костік «Любе» про молоді роки

І з Красноярського Позадуп’я у ще більше Позадуп’я — Талди-Курганське. У цей приблизно час здійснив ратний подвиг по ліквідації банди Мао якогось-там Бекмуратова, в ущелині Чебортал. Улюбленими співрозмовниками прикордонників в загоні були козел, собака і кіт. То ж не дивно, із якою люттю накинулися вони на загін Бекмуратова [1].

У любій партії[псув.]

Важко сказати, як так вийшло, але на початку 1930 Черненко вступає до ВКП/б/ прямо у прикордонзагоні, а вже перед війною — перший секретар Красноярського крайкому цієї ж ВКП/б/.

«Відать, пацан к успєху шол...»
~

В роки війни[псув.]

Воював Костянтин Устинович простенько і зі смаком. Ніяк. В 1943—1945 навчався у самому більшовицькому лігві — місті-Герої Москві. І на фронт не просився. Махачу з Бекмуратовим в ущелині... йому вистачило. На ратні подвиги більш не тягло.

Після війни[псув.]

Обіймав різні посади пропагандона спочатку в Пензі, потім в Молдавії. Робота в Молдавії наклала певний відтиск на всю подальшу діяльність майбутнього генсека. Таким молдаванином у наших очах лишається він і понині (див. цитату на початку статті). Там же і тоді ж (початок 1950-х) знайомиться з небезвідомим нам Брежнєвим. З того часу парочка Костік і Льончик — стійка і нерозлучна.

Вважався неофіційним секретарем Брежнєва, при цьому підказував:

  • кому скіки стукнуло;
  • з кого зкачати банку;
  • хто що їсть;
  • хто з ким спить;
  • що в кого болить;
  • хто про що балакає в кімнатах для хлопчиків;
  • хто що і про кого пише на стінках у цих самих кімнатах;
  • де червона кнопка на ядерній валізці;
  • куди поділи улюбленого брежнєвського віслючка з робочого столу у кабінеті в Кремлі;
  • як злягаються їжачки [2]

Увесь цей час вміло вихваляв Ілліча, за що невпинно і динамічно просувався партійною драбиною вгору, обходячи на майданчиках і поворотах менш облесливих та обізнаних у справах в кімнатах для хлопчиків.

Труднощі партійної роботи[псув.]

Брежнєв полюбляв полювати. І завжди тягав за собою на полювання Черненко. Останній полювань не любив: спочатку регулярно застуджувався, потім намотував шмарклі на лікоть і на засідання Політбюро ходив у клітчастому шарфі і теплих домашніх капцях із капловухими собаками на носаках. За це решта засідателів Політбюро постійно знущалися над Черненком, приколюючи кнопками до стільця кінчики шарфа, і наступаючи на вуха собакам на капцях. Падати Костянтину доводолося вже із міцно зафіксованим стільцем на нижній третині спини [3].

На вершині[псув.]

Поступово Черненко ставав тінню такого ж старечого Ілліча, і на початок 1980-х перегони вигравали двоє: Андропов і Черненко. Черненко у 1982, коли друг Льончик помер, відстав буквально на пів-корпуса. Правда, Андропов як став раптово генсеком, так раптово і захворів, і…

«...Не витерпів лихої долі,
Помер на панщині...»
~ Т. Г. Шевченко про останніх генсеків

Мало не сконалий на марші, 73-річний Черненко тягнути лямочку генсека вже не міг і не бажав. У 1983 році він чимось отруївся [4]. І більшу частину свого генсексу керував з Центральної клінічної лікарні, встаючи з ліжка лише на процідурки. Накерував один рік і двадцять п’ять днів (і ночей). А далі прийшов Горбачов.

Цікавинки[псув.]

  • К. У. Черненко нікому не зробив нічого поганого. Ну, хіба Бекмуратову, і то по-п’яні по-молодості.
  • Але нікому нічого й хорошого.

Виноски[псув.]

  1. Бідний Бекмуратов, хай оселить його аллах в місті світлім, місті квітучім, де всі правовірні насолоджуються грою у нарди, «шиш-биш» по-їхньому.
  2. Цей пункт навіть демонстрував малюнками, діаграмами та особистим прикладом, о!
  3. Ніхто не знав же, що він стане генсеком. Так би і йому орально-ректальні процідурки розпочали б значно раніше.
  4. Хто каже, випив йаду, а хто стверджує, що покусали діоксинові бджоли.


Попередник:
Андропов
Шостий вождь СРСР
19841985
Наступник:
Горбачов


Пролетарі усіх країн, єднайтеся!