Урок Української літератури

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
Перейти до: навігація, пошук
Медитація перед початком

Урок Української літератури (укр. дореф. Урокъ Украíнськоѣ літературы; науково-шкільною мовою УУП(!!!)) — деяке таємниче дійство геополітичного масштабу, нібито вид розумової діяльності(?), частина шкільної програми. Насправді ж УУП(!!!) — вид тарасослужіння, на якому вклоняються головному богові Українського Пантеону Тарасу, а також різним маленьким богам(Ванько Котляревський), укроянголам (Івась Франко), укродухам (Леся, Іванець Нечуй, Грицько Квітка), а також задобрюють злих демонів (Володиміріюс Соссюріус, Максимус Рильскус, Олесь Гончарскус).

Визначення понять[псув.]

Урок Української літератури — так говорять на офіціальних заходах, коли, начитавшись книжок великих діячів комунізму товаришів Гончара та Сухомлинського, мають

«Вселити знання підростаючому поколінню, показати йому красу української культури, розказати про Добро і Зло...»
~ Чухраїнські діячекультурники про Урок Української літератури в школі.

УУП(!!!) — це український релігійно-філософський хуторний термін, символ-код, ключ-оберег, найвище поєднання Божественної Мотанки та Тарасівської Мазанки.

Не дивно, що саме це слово закодовано у назві тарасослужіння.

Історія[псув.]

Безпосередньо молитва
«Ви ще не в'їхали, кому молитися, йопт?»

Виник УУП(!!!) у часи савєцкої влади і офіційно тоді називався як і має бути — Урок української літератури. Церква Батька Тараса тоді в Україні ще не була такою відомою, як зараз: школа була не храмом, а радше музеєм Пророка; тарасослужіння ж було лише совєтським, без згадки про національні мотиви. Проте всі ритуали та церемонії (заучування віршів, розвішування портретів на стінах тощо) тарасівці-служителі фактично списали з радянських нормативів атеїстичного лєнінослужіння. Більшість служителів (учителів) навчилися усім таїнствам у своїх радянських наставників.

УУП(!!!) у наш час[псув.]

Офіційно в Україні тарасівці не зареєстровані як релігійна організація. Тому вони активно цим користуються, проводячи в школах тарасослужіння під виглядом УУПу. Тарасівці співпрацюють з деякими автокефальними діячами українського православ’я, але так і не знають, яку релігію любити, як заповідав Пророк. Тому вважають, що ненавидіти треба всіх ляхів та москалів.

Служителі та ритуали[псув.]

Служителів у храмі називають словом учитель, а послідовників культу — учень. Майже всі учителі — члени Церкви Батька Тараса. Це переважно жінки, яких називають жрицями (від слова жерти). Роблять це, виходячи з наступного:

  1. жінки дуже багато допомагають служителям-чоловікам (чесним та порядним трударям-рецидивістам);
  2. вони ж дуже люблять їсти (від слова жерти) смачну сакральну страву — Тарасове сало. Тому про них складають пісні (наприклад, Ой жриці, жриці наші жиролиці).

Головними ритуалами тарасослужіння є: поклоніння святим фотографіям та портретам, красиве написання на дошці імен богів Пантеону, виразне читання сакральних текстів, декламування віршів тощо.