Пиворізька Кривоварня

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
Перейти до: навігація, пошук
«Шяс пайдьом півка пап’йом!!! Как харашо в Крівом Рагу!!!»
~ Пиворіжанин про екзистенцію
«Автар статьї пєтушечка!!!!!!»
~ Пиворіжанин про висловлення власного обурення

Пиворізька кривоварня — кривоварільна артіль у Пивному Розі, столиці світового новаторства і нестандартних ескрементів експериментів з усім з усього. Ніхто не знає, коли і ким вона заснована, де саме знаходиться, а фото, які будь-якою мірою стосуються кривоварні, зазвичай не зберігаються або їх виготовлення стає неможливим уже після першого боКалу через нез’ясовані причини. Є лише декілька відомостей про славну артіль, все решта — міф.

Виробничі потужності[псув.]

Артіль настільки крута, що не має материнської кривоварні — лише дочірні заводи у Києві та Запоріжжі. Саме на них вариться відбірне пиворізьке криво, яке не має аналогів в усьому світі. На смак криво нагадує воду «Живчик», тільки начебто гребе з невеликим вмістом алкоголю. Тому, набувши поширення в мережах роздрібної торгівлі має всі шанси витіснити останню з ринку СНД. Але тупе надання монополії збуту мережі АТБ маркетингові прорахунки завадили втіленню мрії.

Транспортування[псув.]

Зггідно з переказами, криво до Пивного Рогу спочатку доставляли чумаки. Цому сприяли наступні фактори:

  1. Нераціонально гнати валку до Криму порожняком.
  2. Кривовари завжди використовували передові досягнення хімії та харчових технологій — саме вони винайшли пастеризацію і консервування. Але ніколи не відкривали не лише свій рецепт, а й сам факт його існування.
  3. Чумаки брали достатньо самогону в дорогу, щоб довезти довезти криво до Пивного Рогу неушкодженим.

Із розвитком технологій з Києва до Пивного Рогу провели надтаємний кривопровід, який досі існує і забепечує безперервне постачання крива на його історичну, так сказати, батьківщину. Другий кривопровід був проведений у 1912 році до Запоріжжя з розрахунком майбутнього співробітництва з префектурою Дона Баса. Розранунок виправдав себе, навіть налагодився обмін культур між містами.

Археологи свідчать, що у 1919 році у Києві була єдина, поки що, спроба знайти і перекрити таємний кривопровід. Більшовики під проводом Муравйова швидко пройшли шари ґрунту, піску, глини, каналізації, телевізійних та Інтернет кабелів. Але, поламавши свої лопати об скелі і бетон, пішли бухати змушені були відступити. У цьому місці пізніше з’явилася станція метро Арсенальна.

Збут[псув.]

Знайти криво можна повсюдно у Пивному Розі. Ціна залежить від району міста і авторитету покупця на даному районі. Найавторитетніші мешканці свого району заходять в супермаркет, набирають досхочу крива безкоштовно і вибігають через вхідний турнікет, щоб не затримуати черги біля кас. Це нове покоління так званих бігунів — називають себе так, бо вибігають із магазину, — у народі малих бігунів або частіше бігунків.

Найбільш нейтральні ціни — на залізничному та автовокзалах Пивного Рогу. Тут, у відділі duty-free, торгують порівняно дешевим (як на туристів) кривом місцеві бариги дрібні підприємці та перекупники. У них також можна купити трави зі смаком зеленого, чорного, рідше червоного або білого чаю. Екзотикою вважається порошкова трава зі смаком розчинної кави.

Про місцезнаходження точок збуту крива в інших містах знають лише обрані, тобто пиворіжани в еміграції, та й то не всі.

Noimage64.png

Не подужав без малюнків!
Тут немає зображень! Це робить статтю незрозумілою для людей, які не вміють читати.
Ви можете допомогти Інциклопедії, додавши їх.