Гоголь Микола Васильович

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
(Перенаправлено з Микола Гоголь)
Перейти до: навігація, пошук
Микола Васильович Гоголь
М.Гоголь.jpg
Ім'я при народженні Калясік
Народився 1 квітня 1809 (210 років)
Великі Сорочинці
Помер Гоголь безсмертний!!!!!1!111

Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Національність хохол-малорос
Місце проживання Київ
Інші імена А. Л. Коголь, 0000, Рудий Панько
Відомий Піроман
Рід діяльності Скажений вчений
Платня вареники
Попередник Ктувху
Наступник Ніхто
Віросповідання Православне растафаріанство
Сторінка в інтернеті [1], [2]
«о мбопмрп iyo юпро п»
~ Анонімус про Гоголя
«Ну не винаходив я горілку! Я хімік, а не бармен! Спитайте у Гоголя!»
~ Дімєндєлєєв про винахідника горілки

Микола Васильович Гоголь (Гуголь, Моголь, Хохоль, івр. Мойша Ґоґельман, нім. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, яп. Мікора Ґоґор) - український[1] письменник, бармен-ресторатор, алхімік та програміст, творець «Вія», алкоголю, напою безсмертя, гоголь-моголя та «Гоголь Хрому».

Як все починалося[псув.]

Батьківщина Гоголя

Гоголь народився у Великих Сорочинцях[2], сам не знаючи, для чого. Справжній інтерес до життя у нього з’явився тільки під час випускного, коли Микола Васильович вперше створив горілку для того, щоб звабити однокласницю Алку. Винайдення горілки у ХХ столітті якийсь „розумник” приписав Дімєндєлєєву, і це було не перше й не останнє порушення авторських прав Гоголя[3]. Захопившись алхімією, майбутній письменник створює у підвалі власного будинку лабораторію, де винаходить усі відомі на сьогодні алкогольні напої — від пролетарського «Срево Енерджі» до елітного «ХренНесі» (рецепт якого за шалені гроші продав холдингу «Гуцул і Циган інкорпорейтид»).

Потім на звалищі знаходить машину часу та переноситься на ній у 991 рік, де знайомиться з князем Володимиром, засновує Княжичі та під час одного зі своїх нескінченних експериментів випадково винаходить напій безсмертя, змішавши декілька видів гоголь-моголя, самогонки, абсенту, йаду та пива «Ригань».

Вигнавши самогонку з усього, чого тільки можна було, Гоголь починає нарешті писати паліндроми книжки.

Бібліографія[псув.]

  • 18311832 — «ПиятикиВечори на хуторі біля Диканьки» — перша книга Гоголя, видана під псевдонімом Рудий Панько.
  • 1833 — «Ніс» — мемуари носа письменника, приписані власне Гоголю.
  • 1835«Тарас і бульба» — віршований посібник з посадки картоплі, написаний братом письменника Максимом Гоголем[4]; привласнений Миколою Гоголем.
  • 1835«Вій» — в оригіналі «Вітя».
  • 1836 — «Ревізор» — бульварна п’єска про Олю Фреймут.
  • 1842«Мертві душі» (перший том) — про вибори в Україні.
  • 2004 — «Історія про те, як посварились Віктор Андрійович з Віктором Федоровичем» — на цьому творі літературна діяльність Миколи Гоголя завершилась.

Список втрачених творів Гоголя[псув.]

Назва твору Інвентарний номер Подальша доля
Вухо 65 Продав ЛОРу
Горло 66 Продав ЛОРу
Ніс. Том 2 68 Продав ЛОРу
*** 69 Продав Л. фон Захер-Мазоху
Ревізор. Том 2 120 Продав «Новому каналу»
Страсті за ревізором 121 Продав «Новому каналу»
Інспектор Фреймут 122 Продав «Новому каналу»
Мертві душі. Демо-том 1 664 Втопив
Мертві душі. Том 2 666 Спалив
Мертві душі. Том 2 з чвертю 667 Закопав
Мертві душі. Том 2 з половиною 668 Розстріляв
Мертві душі. Том 2,745 669 Порвав
Мертві душі. Том 2 на ниточці 670 Зкурив
Мертві душі. Том 2 на голочці 671 Пропив
Мертві душі. Том „коло трьох” 672 Прогуляв
Мертві душі. Том 4 674 А ДЕ ТОМ 3?

Створення «Гоголь Хром»[псув.]

Логотип «Гоголь Хром»

Завершивши літературну кар’єру, Микола Васильович переїздить до Києва і займається програмуванням. Тоді він і втілив у життя ідею універсального пошуковика — створив «Гоголь Хром», який у 2008 році знову за шалені гроші продав корпорації Necrosoft. Біл Гейтс був у захваті від успіху пошуковика, і винагородив Гоголя довічною пенсією за рахунок корпорації[5].

Микола Гоголь сьогодні[псув.]

Гоголь сьогодні

Знімає квартиру у якоїсь бабці на Осокорках, щодня влаштовує на хаті тусу з планчиком та тьолочками. Неодружений. Особисто знайомий із Сотоною, вірить у Бога, не вірить у Летючого Мівінового Курдупля. Із мінеральної води найбільше шанує «Миргородську», із овочевих консервів — «Ніжин», із соняшникової олії — «Диканьку», із одягу — шинелі, а з телепередач — знятий за його сценарієм «Ревізор».

Виноски[псув.]

  1. А не московський, як дехто гадає.
  2. Інші кажуть, що в Диканьці.
  3. Хоча Гоголь і сам піратствував на повну — див. нижче.
  4. Про Максима нині нічого не відомо — можливо через те, що він отруївся сирою картоплею невдовзі після написання посібника.
  5. Не здогадуючись при цьому про безсмертя останнього.