Кирилиця

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
Перейти до: навігація, пошук
«Вельми боголѣпно.»
~ Кирило і Мефодій про своє дітище
«Sranje!»
~ Хървати про кирилицю
«Није лош / Nije loš.»
~ Серби про кирилицю
«HÆRESIS ANATHEMA!»
~ Папа Римський про кирилицю
«有趣的圖標.»
~ Китайці про кирилицю

Кирилиця — слов’янська азбука, створена Кирилом і Мефодієм у IX ст. Порівняно з глаголицею, першою слов’янською абеткою, містить читабельні літери, що їх можливо писати від руки, а не закарлючки, які можна видати хіба що з бодуна.

Історія[псув.]

Офіційною причиною створення кирилиці вважають її легкість, порівняно з глаголицею, а також наявність всіх необхідних букв для передачі звуків слов’янських мов, порівняно з латинкою. Як місіонери [1], Кирило та Мефодій хотіли дати грамотність всім слов’янам. З глаголицею таке було б неможливим, бо одна літера А чого варта[2]. Через популярність в Болгарії, незважаючи на заборону абетки Папою Римським, кирилиця поступово прийшла і до Київської Руси та дуже швидко витіснила закарлюцьку глаголицю. Втім, варто зауважити, що в певних місцях ідею кирилиці жорстоко відкинули [3]. Причиною заборони кирилиці Папою Римським була більша її досконалість, вона підходила для будь-якої з західноєвропейських мов.

Структура[псув.]

Кирилиця складається з літер[4]. Кожна літера передає собою певний звук, який так чи інакше можна з себе вичавити. Всі слов’яни заучували всі літери, хоча використовувалися далеко не всі. Але лінь взяла своє, тому і маємо українську абетку, сербську абетку тощо. Також, до XX ст., букви мали назви, як у грецькій. Але комунякам було їх ліньки запам’ятовувати, тому назви літер вони скасували.

Склад[псув.]

Початкові варіанти кирилиця складалися приблизно з 40 літер. Були можливі модифікації літер. Наводимо більшість:

Буква Числове
значення
Звучання Назва
А 1 [а] аз
Б [б] бу́ки
В 2 [в], [ў] ві́ди
Г, Ґ 3 [г] глаго́ль
Д 4 [д] добро́
Е, Є 5 [е], [є] єсть/єсть
Ж [ж] живе́те
Ѕ 6 [дз] дзіло́
ʐ, З 7 [з] земля́
И 8 [и], [і] і́же
І, Ї 10 [і], [ї] і
К 20 [к] ка́ко
Л 30 [л] лю́ди
М 40 [м] ми́слите
Н 50 [н] наш
О 70 [о] он
П 80 [п] поко́й
Р 100 [р] рци
С 200 [с] сло́во
Т 300 [т] тве́рдо
ОУ, Ү (400) [у], [ў] ук
Ф 500 [ф] (хв) ферт
Х 600 [х] хер
Ѡ 800 [о] оме́га
Ц 900 [ц] ци
Ч 90 [ч] черв
Ш [ш] ша
Щ [шт], [шч] ща
Ъ [ъ] (!) єр
ЪИ, ЪІ [и], [ы] єри
Ь [ь] (?) єрь
Ѣ [ьа], [іе] ять
Ю [я] ю
ΙΑ [я] А йотоване
Ѥ [є] Є йотоване
Ѧ (900) (н)] малий юс
Ѫ (н)] великий юс
Ѩ (н)] юс малий йотований
Ѭ [йо(н)] юс великий йотований
Ѯ 60 [кс] ксі
Ѱ 700 [пс] псі
Ѳ 9 [θ], [ф], [т] фіта́
Ѵ 400 [і], [и], [в], [ў] іжиця

Критика[псув.]

Є окрема категорія громадян, що називається латиноїди. Вони звинувачують кирилицю у всіх бідах України і вважають, що якщо замість кирилиці запровадити латиницю (ой, пробачте, латинку), то враз зарплати стануть по тисячу євро, як в Німеччині, кожен знайде собі робоче місце, всі стануть ситими, забезпеченими, а суди перестануть бути продажними. Варто сказати, що латиноїди нічого в житті не добилися крім зіпсованих нервів у суперечках з прихильниками технічно кращого письма (тобто кирилиці).

Досконалописці (прихильники кирилиці) наводять на свою користь ще один аргумент — євреї зазнали набагато більше горя за свою історію, ніж українці, але причиною їх бід був зовсім не алфавіт, а дурнуваті сусіди, причому дурнуватих було дуже і дуже багато. Латиноїди не врахували той факт, що більшість латинописних європейців так і не вивчили польську і чеську, незважаючи на латинський алфавіт останніх, а Ізраїль, Японія, Грузія стали успішними і процвітаючими без переходу на латиницю.

Див. також[псув.]

Примітки[псув.]

  1. В латиномовних краях відомі як «єретики».
  2. А про рукописні можна й не казати…
  3. Не тикатимемо пальцем, але це була Хорватія.
  4. ОГО!
Stub.png

Ця стаття недописана
Можливо, автор поклав на це діло.
Ви можете допомогти Інциклопедії, дописавши її.