Ернст Теодор Гопмен

Матеріал з Інциклопедії — вільної від здорового глузду енциклопедії
Перейти до: навігація, пошук
Ернст Теодор Амадей Вільгельм Фрідріх Вольфганг Гайнріх Адольф Ганс Райнер Марія Рюрер Франс Христофор Людвіг Леопольд Йосип Гопмен.
Е.Гоффман1.jpg
Гопмен унд бразерз
Ім'я при народженні Ернст Теодор Вільгельм Гопмен
Народився 24 січня 1776 рік
Кенігсберг (Кааліініінґраад), Східна Прусія
Помер 24 червня 1822 року

Щось із спинним мозком
Громадянство Прапор Німеччини.jpeg Німеччина
Національність Прусак ополячений, чи то ляз опрусачений
Місце проживання Східна Прусія
Відомий Романтік
Рід діяльності Лускунчик, лусканчик, диригент, письменник, композитор, карикатурист, декоратор, судовий радник, музичний критик і п’яничка.
Титул Верховний Гоп Прусії і Жечі Посполітой
Вага Цахес його знає
Зріст Не вельми зрослий
Наступник Лускунчик
Політична партія Романтікі ми
Віросповідання Східно-пруська лютеранська імені Мартіна Бормана Лютера Церква Усіх Святих: після одруження на пані Рорер - католик
Дружина Марія Текля Міхаеліна Рорер
Діти донька Цецилія
Батьки невідомо, можливо Крихітка Цахес [1]
Сторінка в інтернеті Персональний бложик на Народі.РУ, що на Кьоніґзбьоржчині
Гопмен спеціяльно наїжачено-набужорений автопортретовий.
«Нє, ну он ріальна наш чувак!»
~ Гопники про Ернста Теодора Гопмена
«Глибина психольогічної обсервації Гопмена межує си з ясновідєньєм!..»
~ Йван Франк про Ернста Теодора Гопмена
«А на самам дєлє он щьолкал сємкі!»
~ Гопники про Лускунчика

Романтичне дитинство[псув.]

Татко нашого героя бухав. Це, майбуть, і була та основна причина, від якої він оженився на власній кузині. Такий-собі по́ляк, у питанні: «А ґдє же кружка???» чимось вельми схожий на відомого москале-африканського поета. Отож, як би там воно не було, а 24 січня 1776 року у Кенінґсберзі в родині батьків Ернста Теодора Гопмена народився САМ Ернст Теодор Гопмен. Якщо рахувати від самого початку — третій малий шибздюк саме у цій родині.

Мало того, що татко бухав, він ще був того… Як пише культурний бійограф, «увлєкающійся» [2]. Отже, оскільки Крістоф Людвіґ (а саме так за нез’ясованих обставин дід і баба малого Ернста назвали його татка) бухав і «увлєкался», а мама його Луїза-Альбертіна якраз навпаки — танк на ніжках — батьки скоро розійшлися, від чого малий Гопман впав в розчуленість, романтізм і повну депресію. Уся ця хрінь пізніше позначиться на усьому його життєвому шляху, і навіть на нелегкій творчості.

Батьки кинули на пальцях: хто з дітей кому дістанеться. Фант Ернста випав Луїзі-Альбертіні (ну і ім’я, блін, поки напишеш…). Так і роз’їхалися. По Кьонінґзбержчині.

Перші захоплення[псув.]

На відміну від відомого вже нам товариша Жюкова, товариш Гопмен не тямив в дитинстві пускати дупою блискавки. Зате він лускав.

Малий Ернст лускав
  • усе, що горить
  • усе, що шевелиться
  • усе, що не горить, і не шевелиться, він підпалював, розшевелював, і таки лускав!
Проте найбільше він полюбляв
  • лускати сємкі
  • лускати горішки
  • лускати цвяхосмиком по бо́шці тих цікавих, що нагло запитували: «А шо це ти там лускаєш, малий?»

Отак героїчно наш героїн і продовжував би лускати все, що шевелиться ™, і далі, аби не віддали його у 1782 році — до Євангельської школи. Ну, тієї, що Східно — пруська лютеранська імені Мартіна Бормана Лютера Церква Усіх Святих [3]

Отам і розпочалися у юного Ернста Другі захоплення

Другі захоплення[псув.]

Лабати «Мурку» на баяні малий Гопман навчився прямо в Церкві (повна назва — читати тричі, перехрестившись). Це дуже знадобиться йому потім. Знайомі гопники на біс і за бабки будуть просити його ще й ще: «Ну, радной! „Мурачку“ би разочєк, А?»

А от на органі — то ні. Гри саме на органі довелося вчитися. Причина проста: лівою рукою до міхів баяна Ернст діставав, а от лівою ногою до міхів органа — ні [4]. Діставати ногою до міхів органа навчив малого Гопмана Великий Вояка Війська Польського Подбєльський.

Коли традиційну «Мурку» Ернст залобав на органі одразу опісля Прелюдії і Фуги Ре-мінор Йогана Себастьяна Баха, кьоніґзбьорзькі гопи ридали ридма від неділі до наступного четверга.

Отже, музика.

Гопмен романтичний[псув.]

Як ми вже з’ясували, татко малого Ернста
  • бухав
  • був «увлекающимся»

Сам Ернст бухав точно так само, а от замість «увлекаться» він

  • закохувався
  • лускав
  • закохувався і лускав
  • лускав і закохувався (як писали раніше, усе, що шевелиться ™)


У 1791 рік — на свою голову у сусідньому з Церквою (Назва: пам’ятаємо, — тричі) зашевелилася юна красунька Амелія Нойман. Звісно, Гопмен одразу «закохався».

Щоб таки луснути малу Амелію, Ернст з таким же роз’їб «закоханим юнаком», як і він сам, із люттю англійського екскаватора JCB кинулися копати під пансіон підземну нору. І лише пильний дядько Отто вичислив цю каверзу, наказав садівнику засипати хо́да, що в результаті не дало двом роз’їб «закоханим юнакам» луснути кожному свою Амелію. Друзі знову були змушені займатися она «романтизмом» під ковдрою.

Вдруге з невикористаних поки що презервативів вони змайстрували повітряну кулю, але з неї гепнулися прямо посеред пансіонного подвір’я, і насилу винесли звідти свої малі худі дупи. Отак весело і романтично проходило навчання серед інщих церковних протестантів імені Мартіна Бормана Лютера Кінга.

Не встиг малий Гопмен перейти з якості школяра у якість студента юриспруденції, як «закохавсся» і луснув-таки Йоганну Доротею Гад, свою 25-річну заміжню ученицю. Чотири роки, від 1792  — він дає уроки музики і вельми романтично лускає Дору, аж доки та не народила своєму підстаркуватому чоловіку шосту дитину. Кьонінґзбьорзькі гопники збилися з ніг, пояснюючи місцевим бюргерам, що «все сходиться — дитинка не наша», але ті настирливо приписували батьківство їблусливому студенту.

Манія роздвоєння особистості[псув.]

Старий дядько Отто попереджав Гопмана, що його романтичне ставлення до життя [5] ні до чого хорощого не приведе. Так і сталося. Гопман страждав на роздвоєння особистості: удень, прикинувшись чесним фраєром бюргером, працював собі простим судовим виконавцем, а от вночі… Вночі при світлі повного Місяця Гопман перетворюється на вовкулаку і виє голяком на грозові хмари творить. При чому, творить так, що місцеві гопи просто в шаленому захваті — у ці роки Гопмен, наче людина-оркестр, свою «Мурку» лабає на органі, скрипці, баяні, арфі і саксофоні. У перервах при зміні інструментів встигає малювати прямо на пюпітрах. Далекий 1795 — рік, коли Моцарт [6] просто нервово палить у кутку. Дуже скоро Ернст допився до ручки настільки поринув у творчість, що примудрився [7] заручитися із власною кузиною. Гени — куди від них подітися? Дора [8] розводиться зі своїм старпером, і вискакує заміж за шкільного вчителя. Як пише бійограф, «Ернст був розчарований [9]»

Ви запитаєте…[псув.]

«… а нам це на кой? Ну, хай би Пушкін…» Цей хоч афро-москаль, та й «Казку про попа і робітника його Балду» написав. А тут якийсь ополячений прусак Гопман із незрозумілими нахилами… Ну, луснув він там когось, і що з того?

А справа у тому, любі друзі, що у нас — українців — багато що в житті пов’язано з хером Гопманом, хоча ми того не підозрюємо.

  • Пан Гопман не лише лускав когось усе життя, а й писав зінґшпілі [10]. Ну, щоб не заморочувати повністю вдячного читача, нахер не будемо про зінґшпілі [11]. Так от, Ернст Теодор Амадей писав казки. І саму відому з них [12] назвав за самим улюбленим своїм заняттям — «Лускунчик» (повністю «Лускунчик і мишачий король»).
  • Свою дружину польку Марію-Михалину Тшчинську [13] називав на наш лад «Міша», що, тим не менше, не завадило йому в черговий раз закохатися у юну красуню Юлію [14].
  • Неоднозначне ставлення до Наполеона, який вже значно пізніше грів кості на вуглях москальської столиці. А перед тим досить вдало зробив те саме з Військом Польським, що через півтора століття утне товариш Жюков із самураями, які «рєшилі перейті ґраніцу у рєкі».
  • Ну і … сємкі, кєпка, бухло, винний погрібець — це все нам і миле, і знайоме до болю…

Цікавинки[псув.]

Гопники передають пам’ять про Гопмена із покоління в покоління (можливо пам’ять у гопникив передається як і спадкова інформація через кєпку). Вони лузають сємкі. Це святе. Це як честь і шана до Лускунчика [15].

Дивіться також[псув.]

  1. Лускунчик
  2. Гопники
  3. Військо Польське
  4. Кенінґсберґська Балтійська Республіка

Виноски[псув.]

  1. Це якось пов'язано із Наполеоном
  2. Такий-собі ї*ливо-б*ядовитий по-нашому. Таким же «увлєкающімся» став пізніше і синок Адольф Ернст.
  3. У повній назві ще додається Накритого Амофором Матері Бога Нашого Єзуса Хри́стоса святої і непорочної Матки Боски Війська Польського Роверового Жовнєржів, що їм належить Честь і Слава Навіки Віків.
  4. То ж бо не нога Чака Норріса!
  5. Разом із лусканням заміжніх дам
  6. Точно, Вольфган Амадей. А ми що, не написали цього раніше?
  7. Ну, майже як його татко
  8. теж не будь дурепа
  9. Шо хтів тим сказати? Мама його зна…
  10. Я-я! Зінґшпіль — даст ист фантастіш!
  11. Взагалі-то, якщо без дебілів, зінґшпіль — то коротенька драма, опера; ну, як середня українська Кайдашева сім’я родина — тут лаються і кидають одне в одне пательнями, а тут знов співають
  12. За лібретто якої гей-Чайковський написав балет
  13. Рорер. Не плутати з ровером Війська Польського на роверах, вшистко єдно моторизованого. Рорер — це переклад лівою ногою Чака Норріса на німецьку польського прізвища Тщинська: «тростинкова»
  14. Чи луснув він і її достоменно не відомо
  15. який, як вони вважають, лузав сємкі а не лущив горіхи